Mark Brüggemann

Рассматривается положение белорусского языка в Беларуси, где он конкурирует с русским языком
и белорусско-русской смешанной речью, так называемой «трасянкой». На основе национального
опроса 1000 респондентов, проведенного в 2013 г., показано, какой молодые белорусы видят свою
первичную языковую социализацию и как оценивают распределение разных языковых кодов в различ-
ных контекстах. Представлено, как и в какой мере компетентность в белорусском языке (по собствен-
ной оценке респондентов) изменяется в зависимости от социодемографических характеристик
и геополитических предпочтений в отношении западной или восточной ориентации. Обсуждается
вопрос о том, поддерживают ли молодые белорусы содействие распространению белорусского языка
и согласуется ли пробелорусскоязычная позиция с определенными политическими предпочтениями.
Приводятся доказательства дальнейшей маргинализации белорусского языка среди молодого
поколения. При этом отмечается, что присутствует поддержка сохранения и даже продвижения
белорусского языка, лишь незначительно поддающаяся влиянию мировой политической ориентации.

Невдовзі після початку окупації Криму московська влада подала ук раїн-
сько-російську двомовність в Україні як мовний конфлікт, у якому росій-
ська або російськомовна частина населення зазнає утисків, якщо взагалі
не переслідується діями націоналістичних «банд» та новою владою Києва.
Незважаючи на пропагандистський характер таких висловлювань має
постати питання, чи справді довготривале співіснування двох найбільш
поширених в Україні мов призвело до глибоко «вкоріненого» мовного кон-
флікту і продовжує роз'єднувати населення країни. Проведене нами до-
слідження засвідчує, що попри наявність певних відмінностей по регіонах
України щодо використання та ставлення до мови немає жодного свід-
чення сильного та серйозного конфлікту, який би розділяв громадян Ук-
раїни на два мовні табори. Що ж до ставлення до статусу державної
мови в країні: це має бути тільки українська чи паралельно й російська,
то тут існує певний поділ у відповідях залежно від регіону, який, однак,
необов’язково має бути серйозною перешкодою на шляху до збалансованої
та демократичної мовної політики України.

This paper deals with the situation of the Belarusian language in Belarus in competition with the Russian language and Belarusian-Russian mixed speech, both of which are widely used by the young generation in the country. Based on a nationwide survey with 1,000 respondents carried out in 2013, we show how young Belarusians see their first linguistic socialisation and how they evaluate the different linguistic codes in various contexts. The paper then describes how and to what extent the respondents’ self-reported competence in Belarusian varies with sociodemographic characteristics and (geo-)political preferences with regard to a “Western” or “Eastern orientation”. Finally, it discusses the question whether young Belarusians favour promoting Belarusian and whether a pro-Belarusian attitude correlates with political preferences.
The paper provides evidence for the peripheral status of Belarusian in Belarus, but it also shows that there is support for the maintenance and even promotion of Belarusian, which is only slightly affected by global political orientations.

It seems to be a truism that the language situation in Ukraine is highly conflictual. In May 2012 a parliamentary debate on language legislation and the future status of Ukrainian and Russian resulted in a scuffle. The government of the Russian Federation justified the separatists’ armed struggle in the Donbas region with the massive repression that Russian-speakers allegedly had to fear after the Euromajdan events. However, it will be shown that the assertion of a language conflict deeply rooted in Ukrainian society does not reflect the real situation in the country, as recent surveys on speakers’ attitudes and usage of languages show. In this study, the very widespread Ukrainian-Russian mixed speech is also considered. In most parts of Central Ukraine (in a broader sense) Ukrainian is used predominantly, but the Ukrainian-Russian mixed speech and Russian are widespread as well. In some areas they even dominate everyday communication. Data on speakers’ attitudes collected shortly before the armed conflict broke out indicate that in Northern and Central Ukraine a majority of people opt for a broader use of Ukrainian in the public sphere, while in other parts of the country the wish to maintain the status quo dominates. The latter also holds for the use of Russian, in all regions of Ukraine. A clear regional dichotomy could be observed only with regard to the question whether Russian should be a state language on equal terms with Ukrainian: respondents from Southern and Eastern Ukraine as well as from the Donbas region predominantly answered this question in the affirmative, respondents in Northern, Western and Central Ukraine in the negative. In view of these findings, the authors support a ‘liberal’ approach for future language policy in Ukraine: Ukrainian should be promoted in areas where a majority of speakers do not use it as primary language. On the other hand, the legal status of Russian should be fostered in those areas where according to reliable data speakers broadly desire its official use. Moreover, learning Russian as a school subject should be possible in all parts of the country, as the majority of Ukrainians regard a good command of Russian as important.

This paper deals with the situation of the Belarusian language in Belarus in competition with the Russian language and Belarusian-Russian mixed speech, both of which are widely used by the young generation in the country. Based on a nationwide survey with 1,000 respondents carried out in 2013, we show how young Belarusians see their first linguistic socialisation and how they evaluate the different linguistic codes in various contexts. The paper then describes how and to what extent the respondents’ self-reported competence in Belarusian varies with sociodemographic characteristics and (geo-)political preferences with regard to a “Western” or “Eastern orientation”. Finally, it discusses the question whether young Belarusians favour promoting Belarusian and whether a pro-Belarusian attitude correlates with political preferences.
The paper provides evidence for the peripheral status of Belarusian in Belarus, but it also shows that there is support for the maintenance and even promotion of Belarusian, which is only slightly affected by global political orientations.