Швидкість темряви
| Швидкість темряви | |
|---|---|
| англ. The Speed of Dark[1] фр. La Vitesse de l'obscurité італ. La velocità del buio (Complete Novel)  | |
| Жанр | наукова фантастика |
| Форма | роман |
| Автор | Елізабет Мун[1] |
| Мова | англійська |
| Опубліковано | листопад 2002[1] |
| Країна | .svg){kind=small} США |
| Видавництво | Orbit Booksd |
| Нагороди | |
«Швидкість темряви» (англ. Speed of Dark, випущений на деяких ринках як англ. The Speed of Dark) — науково-фантастичний роман американської письменниці Елізабет Мун, дія якого діятиме у недалекому майбутньому.[2] Історія розповідається від першої особи людини з аутизмом.[3] Роман отримав премію «Неб'юла» за найкращий роман у 2003 році,[4] а також був фіналістом премії Артура Кларка.[5]
Сюжет роману Елізабет Мун розгортається в недалекому майбутньому, де медичні технології дозволяють запобігати аутизму в дітей, але дорослі, народжені раніше, як головний герой Лу Аррендейл, залишаються з цією особливістю. Лу — високофункціональний аутист, спеціаліст з біоінформатики, який працює в спеціальному відділі фармацевтичної компанії, призначеному для співробітників з аутизмом. Цей відділ займається аналізом шаблонів і даних, а компанія надає пристосування для підвищення продуктивності, такі як приватні кабінети, музика та гімнастичне обладнання[6].
Лу веде повноцінне життя: він відвідує заняття з фехтування, де спілкується з «нормальними» друзями, слухає класичну музику, бере участь у групових зустрічах з іншими аутистами та таємно закоханий у нейротипову жінку на ім'я Марджорі Шов з місцевого університету. Однак його впорядкований світ руйнується, коли новий менеджер, містер Креншов, прагне скоротити витрати на пристосування та змушує аутистичних співробітників пройти експериментальне лікування на основі нанотехнологій, яке нібито може «вилікувати» аутизм у дорослих. Відмова загрожує втратою роботи та спеціальних умов[7].
Лу стикається з дилемою: чи варто змінювати свою ідентичність, щоб відповідати «нормальності», чи аутизм — це не хвороба, а просто інший спосіб буття? Сюжет ускладнюється субплотом з переслідувачем — «нормальним» суперником з фехтувального клубу, який псує машину Лу через ревнощі, а також дискусіями в групі підтримки аутистів про сенс «лікування». Роман глибоко занурює читача в внутрішній світ аутиста, досліджуючи теми самоідентифікації, етики медичних втручань та поняття «нормальності», з акцентом на те, що «швидкість темряви» символізує невідоме майбутнє та вибір між збереженням себе й адаптацією.[6][7]
Роман отримав визнання від критиків та читачів, зокрема премію Неб'юла за найкращий роман 2003 року.
The Washington Post Book World зазначив: «Багато романів обіцяють змінити спосіб, у який читач бачить світ; „Швидкість темряви“ справді це робить»[8]. «Швидкість темряви» отримала високі оцінки від рецензентів. SF Site заявив, що «У гіршому випадку „Швидкість темряви“ — це чудове дослідження персонажів. У кращому випадку — це найпотужніша книга, яку ви прочитаєте цього року»[2], а Infinity Plus описав її як «один з тих винятково рідкісних романів, які мають силу змінити весь світогляд, а його читання — це надзвичайно корисний та збагачувальний досвід».[9] Читач на Goodreads (Smorgasbook, 2010) використав емоції: «Я, можливо, повинен переглянути свою полицю топ-10 і подивитися, що можна витіснити. Книга „Швидкість темряви“ зворушила мене, як мало які інші книги. Я плакав, сміявся, не хотів, щоб вона закінчувалася. Елізабет Мун робить неймовірну роботу, змушуючи читача пройти багато миль в чиїхось інших черевиках»[10]. Яцек Дукай написав схвальну рецензію для польського журналу Nowa Fantastyka.[11]
Проте, книга мала також змішані та критичні відгуки. Читач на Goodreads (J.G. Keely, Albany, NY) зазначив, що «Ця книга така ж „науково-фантастична“, як епізод CSI. Мун по суті бере „Квіти для Альджернона“ і відрубує кінець. Письмо було нормальним, і там було трохи цікавого характеру, але я підозрюю, що вона отримала Неб'юлу та Кларка лише тому, що комітети нагород люблять нічого так, як політичну коректність»[12]. Рецензент Fictivestina на сторінках WordPress зазначив: «У мене змішані емоції щодо цієї книги. „Швидкість темряви“ Елізабет Мун має унікальний стиль, але з іншого боку вона також трохи надто наївна для мого смаку. Головний герой, Лу Аррендейл, симпатичний хлопець, але я думаю, що багато читачів можуть розчаруватися в кінці»[13].
- 1 2 3 Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- 1 2 Blaschke, Jayme Lynn (Березень 2003). Speed of Dark - Elizabeth Moon. SF Site. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
- ↑ Fiction Book Review: THE SPEED OF DARK by Elizabeth Moon. Publishers Weekly. 16 грудня 2002. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
- ↑ SFWA - Nebula Award Winners. 22 травня 2011. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
- ↑ Arthur C. Clarke Award - Shortlist. Архів оригіналу за 6 січня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
- 1 2 THE SPEED OF DARK | Kirkus Reviews (англ.).
- 1 2 THE SPEED OF DARK by Elizabeth Moon. www.publishersweekly.com. Invalid date. Процитовано 14 жовтня 2025.
- ↑ The Speed of Dark (Ballantine Reader's Circle): Moon, Elizabeth: 9780345447548: Amazon.com: Books. www.amazon.com (амер.). Архів оригіналу за 28 липня 2025. Процитовано 14 жовтня 2025.
- ↑ Grant, John. «The Speed of Dark by Elizabeth Moon» [Архівовано 2013-01-30 у Wayback Machine.]. Infinity Plus. Accessed March 22, 2013.
- ↑ Goodreads. Goodreads (англ.). Процитовано 14 жовтня 2025.
- ↑ Jacek Dukaj. Głosy z mroku. Nowa Fantastyka 2005/4 s.74-75
- ↑ J.G. Keely's review of The Speed of Dark. www.goodreads.com. Процитовано 14 жовтня 2025.
- ↑ fictivestina, Author (26 листопада 2017). Review: The Speed of Dark by Elizabeth Moon. Brave New World of Books and Culture (англ.). Процитовано 14 жовтня 2025.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Нормативний контроль |